Нарешті до діла!

Так, що ж – не мінуло й місяця двох місяців, як автор нарешті дістався до свого плоту. Нарешті. Чому так сталося?

По-перше, справи таки “заїдають”. Бо завів собі оце автор кілька плотів:

1. Дохід у Мереживі – про заробітки в Інтернет. Бо без цього нікуди – треба таки дивитись, шукати шляхи, яким чином свою мережеву активність можна бодай трохи викупити. Тому хочеш чи не хочеш, а мусиш тим цікавитися.
2. Анекдоти українською мовою. А це для душі – та й для розсилки згодиться, адже анекдоти я призбирую давно й маю їх чималу добірку.
3. А окрім того, ще й Soft навколо треба ще бодай час од часу підтримувати.

А вивчати все, що стосується плотів – і WordPress, і причепи (plugin) до нього, й теми – доводиться майже з нуля (а ще є й гостин, і розкрутка…), тому поки дуже багато часу на то йде. На, нічого – гадаю, попустить, коли трохи призвикну.

По-друге, й це аби не ще важливіше, спостерігаючи біжучу виборчу кампанію, автор відчував, що він зіткнувся певним браком мотивації. Річ у тім, що кампанія намічається брутальна, запекла втім безідейна, а два чільних кандидати (про загальну диспозицію кандидатів автор планує написати невдовзі – хапайте його на слові) – то два основних кандидати є майже рівною мірою неприйнятні для нього.

Добре було в 2004 – тоді, принаймні, для автора відразу було ясно, кого підтримувати й за кого голосувати, та ба більше: було цілком зрозуміло, чому й для чого так слід було діяти. Нині ж не так: надії автора на Яценюка поки не справджуються; Ющенко, якого автор міг би підтримати за инших умов, має надто низький рейтин; Тягнибок, який авторові найближче за своїми політичними поглядами, також має хіба примарні шанси потрапляння до другого туру.

Усе досить похмуро. Бо два найрейтиновіших кандидата (то, звісно, Тимошенко й Янукович) не те що несимпатичні, а відверто бридкі автору. Більше того, фактично це один і той таки кандидат (чи то Янушенко, чи то Тимошкович) від бандо-кланів, який дивним чином “розполовинився”, й у лохотронський спосіб творить якусь ілюзію боротьби, при тому що жоден із них не здатний запропонувати хоч до декотрої міри перспективної програми дій для України. Навпаки – обидва вони, й Тимошкович і Янушенко – це відверта деградація й дегенерація. Без просвіту…

Тому з мотивацією в автора поки що доволі сутужно, але нічого, повоюємо. Врешті решті скільки там тієї кампанії – три місяці, а положення зобов’язує – адже розсилка в мене саме про президентські вибори, а виборчу кампанію розпочато. А там, хто зна, може фортуна повернеться до України дещо привабливішим боком. Сподіватимемось.

Доречні дописи:

1. Тягнибок – наступний Президент України?
2. Диспозиція рейтингів кандидатів у середині виборчої кампанії
3. Варіянти подальшого перебігу виборчої кампанії