Результати першого туру виборів Президента України 2010 в порівнянні

В таблиці, що наводиться нижче, подаються результати першого туру виборів Президента України 2010. Але щоби зробити подання цих даних бодай трішки вартіснішим, автор вирішив супроводити ці дані результатами попередніх виборів. Так ми зможемо поглянути на ці данні у довгостроковій динаміці, й отже, можна сподіватись, дістанемо змогу зазирнути трошки в майбутнє.

Коментар до цих даних надається під таблицею.

Кандидат 2010 2007 2006 2004 2002
Янукович 35.32 34.37 32.14 39.26 (11.77)
Тимошенко 25.05 30.71 22.29 - 7.26
Тігіпко 13.05 - - - (11.77)
Яценюк 6.96 - - - -
Ющенко 5.45 14.15 13.95 39.90 23.57
Симоненко 3.54 5.39 3.66 4.97 19.98
Литвин 2.35 3.96 2.44 - (11.77)
Тягнибок 1.43 0.76 0.36 - -
Гриценко 1.20 - - - -
Богословська 0.41 - 1.74 - 2.02
Мороз 0.38 2.86 5.69 5.82 6.87
Костенко 0.22 - 1.87 - -
Супрун 0.19 0.34 0.49 - (11.77)
Противсіх 0.16 - - - -
Пабат 0.14 - - - -
Ратушняк 0.12 - - - -
Бродський 0.06 0.21 - 0.05 1.15
Рябоконь 0.03 - - - -
Недійсні 1.65 1,73 1,93 2.97 3.71
“Проти всіх” 2.20 2.73 1.77 1.98 2.45

У першому стовпчику наводяться ті й лише ті кандидати, що брали участь у виборах 2010 року. Мінус у відповідній комірці означає, як завжди, те, що цей кандидат (або партія, з якою він асоціюється) не брав участи в тогорічних виборах.

Для даних у стовпчику для парламентських виборів 2002 року є одна особливість: одне значіння там повторюється чотири рази. Щоби привернути до цього увагу, воно взяти в дужки. Звичайно, це результат провладного блоку партій “За Єдину Україну!” (“ЗаЄдУ”), створеного під самі вибори, який складався з Народної партії (раніше Народна аграрна партія України, Аграрна партія України) (Литвин), Народно-демократичної партії (Супрун), Партії промисловців і підприємців України (Кінах), Партії регіонів (Янукович) і Політичної партії “Трудова Україна” (Тігіпко). Далі їхні дороги розійшлися, але таким чином цей давній результат має стосунок до чотирьох кандидатів, що брали участь нинішніх виборах.

Тепер докладніше по кандидатах.

Коментар

Спочатку, звичайно, про лідерів. Це, безумовно, Янукович і Тимошенко. Адже як би того авторові не хотілося, але саме ці двоє доволі бридких, як на авторову думку, осіб, забезпечили собі відрив від решти (найближчий переслідувач відстав від Тимошенко на 12%). Водночас відстань між першим і другим місцями також велика – 10,27%, що все ж таки трохи перевищує ту “сакральну” величину в 10%, які близькі до Тимошенко політики визначали за таку, що ще можна подолати в другому турі.

Результат Януковича – 35,32% – цікавий тим, що він показує, як і результати Партії регіонів за 2007 і 2006 роки, що 2004 року в першому турі були фальсифікації (про те, чи були фальсифікації на цих виборах, трішки згодом) у 3-4%. Доказ це, звичайно, не цілком надійний, але, з иншого боку, зайвий – їх і без того не бракує.

Окрім того, в результатах по Януковичу є і ще одна прикметна риса: той результат так би мовити двогорбий – він найбільший у 2004 і 2010 роках а між ними “просідає”, меншає. То рідкісний, аби не виключний випадок для українських партій чи політиків. Зазвичай, у нас популярність політичних суб’єктів або більшає, врешті досягаючи максимуму, або спадає, й урешті вони відходять у небуття. (Але про це – несталість українських партій – також слід буде поговорити окремо).

Що ж стосується Тимошенко, то її результат – 25,05% – це явна здача позицій, хоча й далеко не така сильна, як прогнозував автор. Можливо, такий порівняно високий результат спричинений тим, що чимало людей сприймало Тимошенко як єдину альтернативу Януковичу, але після дуже ймовірної поразки в другому турі, це обернеться проти самої Тимошенко. Тому, на авторову думку, життєвий цикл цього кандидата переходить до свого завершення, і на наступних виборах результат, на який вона зможе розраховувати, буде не більшим від 10-12% із подальшим занепадом.

Утім, якщо таки якимось дивом виграє Тимошенко (а такий результат був би чимось середнім між великою сенсацією й маячнею), щось подібне до описаного вище про Тимошенко може трапитись із регіонами – надто багато вкладено в Януковича, щоби програвати ще й на цей раз.

Переслідувачі

Далі за лідерами йде група переслідувачів. Це кандидати, які так чи инакше – себто, в дійсноти чи бодай лише в своїй уяві претендували на виграш виборів. Це, звичайно, Тігіпко, Яценюк і нинішній Президент України Ющенко.

Результат Тігіпка це, безумовно, успіх. Можливо, він міг би бути ще більшим, якби цей кандидат почав би свою кампанію раніше, скажімо, як Яценюк (хоча… можливо також, що це би йому зашкодило). В кожному разі, Тігіпко нині – це “струмінь”, він задовольняє значний попит на політичну альтернативу й таким чином, вважає автор, набиратиме додаткового імпульсу, особливо після поразки Тимошенко.

Водночас і Яценюк, проти якого були кинуті такі сили (в результаті чого, цілком можливо Тігіпко опинився у певного роду вигідному “затінку”), показав цілком пристойний результат і посів четверте місце, знову ж таки, з добрими електоральними перспективами. І це при тому, що його виборча кампанія була доволі плутаною й не цілком доладною. Отже, далі багато чого залежить від нього самого.

На й нарешті Ющенко. Попри гучні заявки про вихід у другий тур, його результат доволі скромний навіть порівняно з тим, що передбачався багатьма для нього за цих умов. Утім, декотрий політичний потенціял він зберігає, і це дозволить йому розраховувати на подальшу участь у політичному житті країни, що, цілком можливо, буде не зайвим, корисним для України.

Партійні кандидати

Далі йде група з трьох партійних кандидатів. Вони, що цілком очевидно, йшли на ці вибори не так перемагати, як ще раз нагадати про себе своєму ж таки виборцеві. Мета цих кандидатів не так президентські, як парламентські, а ще, звісно, місцеві вибори, які мають відбутися невдовзі.

Результат Симоненко, зважаючи ледь не на повну відсутність реклами, більше ніж задовільний. Він усе ще може претендувати на парламентське представництво, навіть попри те, що його досить літній електорат мав би, здається, вже просто вимерти. Але ж от – ні.

Натомість Литвин заледве може бути задоволений своїм результатом. Бо попри значні гроші, вкладенні в рекламу (а надто він відзначився псевдо-соціологічною джинсою), його результат свідчить про проблематичність його проходженні до Верховної Ради.

Ще важче однозначно оцінити результат Тягнибока, який, звичайно, є також партійним кандидатом, що брав участь у цих виборах із прицілом на вибори до парламенту. З одного боку, його результат приблизно удвічі більший за попередні вибори 2007 року. І це добре. Але з иншого, це вже не набагато більше за його результат на Київських виборах 2008 року і, звичайно, набагато гірше за результат на виборах до Тернопільської обласної ради (хоча це, безумовно, важко порівнювані речі).

Що найгірше для Тягнибока (і, звичайно, для його прихильників, одним із яких є автор) це те, що навіть збільшення цього результату вдвічі замало для потрапляння до Верховної Ради. Водночас прикметно, що ледь не всі екзіт-поли дають Тягнибокові ледь не в півтора рази більший результат, ніж на виборах. Одним словом, це питання є доволі цікавим, щоби заслуговувати на розгляд в окремому дописі.

Нарешті, тут слід згадати Гриценко. Він не є партійним кандидатом, але водночас, набравши більше одного відсотка голосів, не може бути віднесений і до групи кандидатів-фантомів, що розглядається далі. Хоча його перспективи заледве помітно відрізняються від наступних. Це – якийсь проміжний випадок.

Кандидати-фантоми

Отже, ми розглянули лідерів, переслідувачів і партійних кандидатів. Але є й ще одна група, яку на авторову думку можна назвати кандидатами-фантомами. Це – привиди з минулого. Воно майже нічого собою на нинішніх виборах не становлять і навіть на проходження до Верховної Ради не претендують. Навіщо вони беруть участь у цих виборах? Можливо, це спроба отримати оцінку своєї вартости, щоби потім продатися комусь і піти “під когось”, все ж таки в такий спосіб реялізувавши залишки свого, колись можливо чималого, політичного капіталу.

Богословська мабуть відійде назад до Януковича, Мороз або до Януковича або до Тігіпка, Костенко до Ющенка (чи таки до Тягнибока?), а Супрун – до Тимошенко (чи Тігіпко?). Щось, мабуть, таке. Якогось иншого сенсу і їхній участи в цих виборах автор не бачить.

Технологічні кандидати

Нарешті слід сказати кілька слів і про технологічних кандидатів. Найуспішніший серед них безумовно Противсіх. Настільки, що автор навіть може припустити його подальше використання Партією регіонів.

Пабат – це такий собі політичний гіпер-бомж (бо просто бомж – Тимошенко). Заробивши на рік лише кілька сотень гривень, він примудрився таки сплатити заставу на президентські вибори в розмірі 2,5 мільйони. Смішно.

Ратушняк – це у нас такий собі штатний антисеміт (семіти дуже раді – нарешті в України є кого шпетити). Використовувався проти Яценюка, а нині підтримує Тимошенко.

Ну, Бродський, наскільки автор пригадує, мотивував свою участь у цих виборах наміром казати правду. Та чи то намір його не вдався, чи то правда так мало затребувана нинішнім українським суспільством, але от такий результат.

А от для чого брав участь у цих виборах пан Рябоконь, так і залишиться, мабуть, загадкою.

Доречні дописи:

  1. Прогноз результатів першого туру виборів Президента України 2010
  2. Прогноз результатів другого туру виборів Президента України 2010
  3. Результати виборів Верховної ради України 2012 у порівнянні

3 коментарів до Результати першого туру виборів Президента України 2010 в порівнянні

Відповісти

  

  

  

Можна вживати такі мітки HTML

<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Сповіщення

Сповіщення на пошту:

Надається FeedBurner

Архіви