Далебі, річ, яка вражає автора найбільше, коли йому трапляється пригадувати події останніх п’яти років, – неймовірно дурна, скажена, якась просто таки вчаділа поведінка, яку демонструвала протягом згаданого часу Тимошенко (вона ж Грігян, вона ж Капітельман, вона ж Телегіна, вона ж Нєлєпова, і ще там вона ж казна-що). Иноді ті події виглядають так неймовірно, що автор навіть змушений себе перепитувати – та ж чи це насправді відбувалося в дійсности?
Трагікомедія, бо як іще инакше то називати? Театр абсурду? Скажений цирк? Бурхливий дурдом?
Трагікомедія
Судіть самі. “Помаранчева революція”, що відгриміла імпровізованими барабанами в 2004 році, була народним повстанням, що виникло як протест проти грубих масових фальсифікацій, до яких вдалася тодішня влада, з метою привести на президентську посаду Януковича. Отже, грубо кажучи, то був протест проти Януковича, який уособлював ту владу.
А уособленням протистояння тому був Ющенко, чиє прізвище і стало основним гаслом Майдану: Ю-ще-нко! Ю-ще-нко! – скандував натовп. Ющенко був “прапором революції”, а от основним рушієм тих антиянуковичівських протестів була, як тоді видавалося, Тимошенко. І її ім’я також скандували, правда, не так щиро й охоче (автор не скандував: кричати “Юля” йому видавалося надто по-панібратські. Те, чому ж не кричали “Ти-мо-шен-ко”, автор зрозумів набагато пізніше…)
Але минуло п’ять років, колишні соратники “пересварилися”, і як же инакше назвати картину, яку ми спостерігали на виборах Президента 2010 року, як не трагікомедія? Тут уже, замість того щоби протистояти Януковичу, Тимошенко виступає в дурепській ролі технічного кандидата від Януковича: кандидата який не може виграти сам, а бере участь у виборах, щоби забезпечити перемогу иншому, а той инший той таки Янукович, проти якого Тимошенко так виступала 2004 року! Трагікомедія!
Тимошенко преться в президенти
Але що найгірше, то не поодинокий випадок. Адже свою дурість і навіженство “Юля” демонструвала й раніше. Так, автор і понині з жахом згадує як розпачливо, збентежено, спантеличено він шукав відповідь на питання, що ж призвело до такого розвитку подій у 2005 році, коли Ющенко був вимушений відправити уряд Тимошенко у відставку. “був вимушений”! – так це тепер автор розуміє, що Ющенко “був вимушений”, а тоді належного пояснення поведінці Ющенка не знаходилось…
Автор читав форуми, дописи, дивися передачі, всі, які міг, аби не зо два місяці поспіль, щоби зрозуміти, що ж це за скаженство відбувається в країні, і не розумів – не міг зрозуміти. Більш-менш зрозумілими ті події стали для автора допіру тепер: то скажене дурепало Тимошенко перлося в президенти, а для того щоби випертися, їй треба було знищити Ющенко, щоби на його політичному трупі посісти очманіло бажану посаду. Тому Ющенко мав опиратися… й це, загалом, і був внутрішній зміст тих скандалів, які відбувалися на початку осені 2005 року: Тимошенко знищувала Ющенка на догоду собі й Путіну, а Ющенко як міг боронився від своєї колишньої поплічниці.
Таким був скажений план Тимошенко, який вона й проводила в життя від початку 2005 року, а може й від самого 2004 чи й ще раніше. План дурний, скажений, приречений на фіяско, але дурепалу Тимошенко то було невтямки навіть у кінці 2009, коли всі рейтинги ледь не криком кричали: “тобі, придурочна Юле, нічого навіть мріяти про перемогу!”. Не дійшло. Бо скажене дурепало.
Київські вибори
А чого варті київські вибори 2008 року, пригадуєте? Ну, гаразд, президентський план Тимошенко був довгостроковим, усього не можна було передбачити, але як можна було так дебільно “розіграти карту” місцевих виборів у місті Києві?! Адже між оголошенням передчасних виборів і самими виборами минуло менше пів року, і навіть на такій часовій відстані Тимошенко примудрилася висунути нещасного Турчинова в мери, який був радий, що нарешті програв (!), і вдруге поставити Льоню Космоса мером Києва. Неймовірна дурість!
Можете собі уявити, як то було спостерігати авторові, адже тоді він уважав таки, що Тимошенко “розумна баба” (як висловлювася один придурочний колишній начальник автора), а виявлялося, що то дурепало – скажене й розумово непритомне.
Утім, саме ті київські вибори й стали для автора тією подією, що змусила його переглянути свою оцінку й ставлення до Тимошенко; перегляд той тривав доволі довго й ой як непросто, з великими муками. А остаточно визначитись у своєму ставленні до цієї дурепи йому допомогли навіть не дописи Тетяни Мунтян, яка називала вже тоді Тимошенко “дурепою”, а вскотіле мовчання Тимошенко під час московської агресії проти Грузії – це було тим, що автор не зміг пробачити, й не пробачить тій падалі ніколи…
Момент істини
І от нарешті, після Майдану, після таких сподівань, ми, як та пушкінська героїня, біля розбитих ночов. А хто призвідник такого стану речей? Автор відповідає на це питання дуже просто і ви, мабуть, уже здогадались як. Тимошенко є винною великою – найбільшою мірою в тій трагічности сьогоднішньої януковичівської безвиході. Саме її дурепства й скаженства призвели до таких жалюгідних наслідків.
Саме вона похоронила помаранчеву революцію, зрадила й спаплюжила, й ув очманілому сказі виступила технічним кандидатом Януковича, чим і привела його на посаду Президента, яку, дурепалка, сама собі хотіла. Тимошенко – дурепало!
Дописовий: Потрібна покупка металопластикових вікон у столиці? Непоганий намір купити окна Киев. В будь-який момент прутка доправка й халявний сервіс.
Доречні дописи:
Tags: історія, БЮТ, версія, вибори 2010, вона, диспозиція, застій, злочин, кандидати, критика, помилка, психіятрія, роздуми, розрахунок, скандал, сльози, Україна, фальсифікація, Ющенко, Янукович
[...] підтримку в людей, але як то гидко, але завдяки придурочній Тимошенчисі, той “зек” нині пр*дент. Таке собі де жа [...]
[...] почало з’являтися допіру від весни 2007 – коли дурепало Тимошенко просрало програло Київські вибори – і то кому? сміх і [...]