За підтримки: Протестуй ігри онлайн на ігровому порталі Games.in.ua.
Давненько вже автор не писав у рубрику Чіто ґвріто. Останній допис у цю категорію був ще 25.12.2010 – Опити, випити й результати виборів. Бо й читати, як це не дивно, особливо нічого. Хіба що вряди-годи щось більш-менш вартісне зустрічаєш, а так більшість із прочитаного, на жаль, нікчемна (й то як не дурна) каламуть. Дегенерація.
Примітним прикладом такої дегенерації може слугувати стан, в якому опинилося колись цікаве й глибоке видання “Критика”. Автор уперше познайомився з цим виданням іще десь далекого 1999 року, а потім за можливості купував і навіть у декотрі періоди передплачував його. Спочатку то видання мало літературознавчу чи то загальніше – культурологічну спрямованість, і автор прочитував кожен випуск від початку до кінця з задоволенням.
Але згодом тематика видання змінилась, там почало з’являтися більше дописів на соціально-політичну тематику. Це би ще й не зле, але разом із тим почав падати й рівень видання: дописи ставали дедалі примітивнішими, нерідко тамтешні автори дозволяли собі просто таки брутальний суб’єктивізм (щоби не сказати маячню). На додачу до всього саме видання почало виходити вкрай нерегулярно; иноді чергове число доводилося чекати місяцями, даремно заходячи на пошту. Тому автор відмовився від тієї передплати – читати у тій “Критиці” стало майже нічого, а затримки з випусками стали просто принизливими для читача.
Але от нещодавно зайшов на ділянку тієї “Критики”, яка довгий час стояла пусткою, і був приємно здивований тим, що на ній нарешті з’явився вміст. Та на тому приємності й скінчилися. Бо, як з’ясувалося, особливо читати там нічого, той таки брутальний суб’єктивізм буяє бучним квітом, а затримки з виходом як і раніше непристойні.
Єдині пристойні дописи, які вдалося там напорпати:
- Орієнтації українських медій: синдром Ляшка – про нікчемність з аналітичної точки зору сучасних українських ЗМІ.
- Політекономія Податкового кодексу: Сталінград для «бульдозера»
”головне, проти чого протестують підприємці – це намагання знищити спрощену систему як таку через різке звуження її сфери застосування та запровадження обов’язкового бухгалтерського обліку, що його подають як засіб «виводу з тіні». Важко сказати, чого більше у такому підході – сліпоти (непрофесіоналізму вкупі з небажанням прислухатися до незалежної експертної думки) чи цілеспрямованого, злісного бажання знищити середній клас як такий.”
Зате яким вскаженіло дурним (характеристика доречна й неперебільшена) дописом розродився проффесор Грабович, то й сказати в кількох словах годі. Дасть бог сил, колись ще про те брутальне й вскаженіло аморальне мерзенство Грабовича ще напишу. Наразі ж автора може потішити хіба те, що він відмовився від передплати тієї “Критики”, не спосоруючи тим ту гидоту.
Зате досить таки приємни відкриттям став пліт Юрія Глухова, який хоча й пише клятомоскальською мовою, втім його міркування нерідко цікаві й дописи інформативні, наприклад:
- Кучма поумнел и поучает Януковича
- Зачем Януковичу свадебный генерал Кравчук
- Официальная инфляция как насмешка
От ще є пару цікавих дописів про майбутнє нашого північно-східного сусіда – московської орди:
А от осмислити, що станеться з нашою рідною Україною, нікому. Шкода.
А що читаєте ви? Які інформаційні джерела видаються вам вартими уваги?
Доречні дописи:
- Занепад. Де світло в кінці тунелю?
- Дебільна політика й прекрасні церкви
- Готується масштабний наїзд на український веб?
Tags: бруд, дописи, застій, ЗМІ, Коментар, критика, культура, Мереживо, порівняння, Україна
[...] Голос Українця Про рейтини кандидатів, політичних партій, вибори й політику. « “Критика” й критика [...]