Поміщаю цей допис у доповнення й як ілюстрацію до серії статей “Чому опозиція програє вибори до Верховної ради”. Основна причина цілком очевидна: бо партія “Батьківщина” (чи то “БЮТ-Батьківщина”) НЕ є опозиційною партією, “Батьківщина” – це підрегіональна партія. Місто Хмельницький, і те, що витворяють бютівці в Хмельницькій міській раді (в обласній – не краще), – яскравий приклад облудности цієї псевдо-опозиційної партії. Бо коли вони виступають по телевізору, то дуже полюбляють похизуватися своєю нібито опозиційністю, а от коли доходить до діла – вони лише пильнують, як би то їм краще регіонам “лізьнути” – і про себе звісно не забути. От і вся “опозиційність” і вся “внутрішня політика” Хмельницького. А тепер сам допис.
Від потенційних союзників у боротьбі за Українську Державу багато чуємо про спільну опозиційну роботу, акції, участь у виборах. І повністю погоджуємося з тезою, що протистояти антиукраїнському режиму Януковича можна тільки разом. Та коли і як, власне, проявляється опозиційність?
Заявами наверху, деклараціями лідерів партій, круглими столами, чи діями конкретних депутатів, скажімо, в місцевих радах. Озвучувати звернення, створювати комітети, координаційні ради значно легше і простіше, ніж відстоювати інтереси людей щоденною роботою. І тут, надзвичайно прикро констатувати факт, що ті, хто увійшов в місцеві ради під прапором національно-демократичних сил, зокрема, «Батьківщини», не те що пасивні у боротьбі із владою, її сатрапами на місцях, а вже давно співпрацюють із режимом.
