Далебі, річ, яка вражає автора найбільше, коли йому трапляється пригадувати події останніх п’яти років, – неймовірно дурна, скажена, якась просто таки вчаділа поведінка, яку демонструвала протягом згаданого часу Тимошенко (вона ж Грігян, вона ж Капітельман, вона ж Телегіна, вона ж Нєлєпова, і ще там вона ж казна-що). Иноді ті події виглядають так неймовірно, що автор навіть змушений себе перепитувати – та ж чи це насправді відбувалося в дійсности?
Трагікомедія, бо як іще инакше то називати? Театр абсурду? Скажений цирк? Бурхливий дурдом?